Майк (Михайло) Герва́сійович Йога́нсен (1896, Харків — 1937, Київ) — український поет, автор пригодницьких романів. Один із засновників письменницької групи ВАПЛІТЕ. Представник «розстріляного відродження».
А нас, тих, що знали зарані пісню,
Заспівають у трави, квіти й коріння,
Вітерець хвильовий пролетить і свисне. Тичинублакитний елан оповине,
Закиває лісними очима сосюра,
І знайдеться десь перекручений корінь,
Такий незграбний, такий чудернацький і бурий,
Що для нього назвищ не стане тих,
Що раз полізуть в історію
І наречуть йому химерне ймення:
— Йогансен.[1] — «Метемфісис», з утопічної поеми «Комуна»
Як Гай Сергійович Шайба був найкращий хлопець, так Тася була найкраща дівчина. Вони були як передпара в балеті, як дві найкращі книги в бібліотеці, як сонячний день і зоряна ніч.
Розмаїтоколірні мільйони легенд написано в книгах про кохання, і всі ті легенди в належний час і в нормальному порядкові пережив Гай Сергійович Шайба. Він спиняв свій погляд на весняних хмарах, і це не здавалося йому недоцільним марнуванням дорогоцінного часу. Він читав з Тасею Енгельса — і це здавалося йому пропагандою марксизму. Він показував Тасі, як він може котити дві кози одразу — і це вони розглядали як фізкультурну вправу. Він ходив гуляти по третій поперечній вулиці і випадково стрівав Тасю — а після цього зовсім природно було, що вони йшли гуляти вдвох. Потім з математичною точністю було встановлено, що вони створені один для одного в цілому світі. Далі з'ясувалося, що хмари, Енгельс і кози стали нецікаві, і хмари, і Енгельс, і кози в колосальному розмірі знайшлися в їхніх тілах, а крім того, в тих тілах одкрилися зовсім небувалі поняття, краєвиди, нові слова, філософські обрії, поперечні вулиці і фізкультурні вправи.[2]
Одне ще хотів би я сказати: буває так подекуди, що впаде тобі на голову горіх; од цього буває таки боляче. Так от, ти мусиш мені кріпко обіцяти не верещать і не скавучать, а зціпити зуби, хіба сказати стиха: «Гм! Гм! Гм! Макекембе-ла-моту-ма — моту-ма!»[4] — Як келеп (черепаха) вчив собаку терпіти.
В автобіографії Йогансен писав, що перейшов на українську мову під впливом учителів гімназії імені Грінченка, де він викладав латину. Це була перша українська гімназія в Харкові, тут французьку викладала Христя Олексіївна Алчевська, а директором був Микола Плевако, пізніше відомий літературознавець[5].
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі
