Пауло Коельйо

Матеріал з Вікіцитат
Пауло Коельйо
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Пау́ло Кое́льйо — бразильський письменник, романи якого перекладено 52 мовами.

Цитати[ред.]

  • Кохання — це і є велике божевілля чоловіка й жінки.
  • Смуток — доводить, що душа твоя не омертвіла.
  • Рука Бога безмежно щедра, незважаючи на його суворість.
  • Життя притягує життя.
  • Де серце, там і скарб.
  • Лише одна річ заважає здійсненню мрії — страх перед поразкою.
  • Мудрий не той, хто знає багато, а той, хто знає потрібне.
  • Не треба боятися невідомого, бо ми можемо здобути все, що захочемо.
  • Не те, що входить до вуст, поганить людину, а те, що виходить з її вуст.
  • Якщо почнеш обіцяти те, чого ще й сам не маєш, втратиш бажання його добути.
  • Коли ми намагаємося стати кращими, все навколо нас також кращає.
  • Ми звикли помічати ближнє, але не істинне.
  • Не можна оголити меча, і не використати.
  • Загроза смерті змушує людей боротися за життя.
  • Очі виказують силу душі.
  • Хто втручається в Легенди інших, ніколи не розкриє власної.
  • Найдивовижнішими є, власне, прості речі; але збагнути їх здатні лише мудреці та маги.
  • Любов ніколи не заважає людині жити власного Легендою.
  •  

Ніхто нікого не може втратити, тому що ніхто нікому не належить[1]

  • "Я ніколи не планую своїх книг. Це продукт мого життя, моєї історії. Я людина, котра пише про те, що вже відчула. Але не завжди у такому вигляді, як я його відчуваю. Для того, щоб розповідати про своє життя, мені доводиться використовувати метафори. Алхімік – це моє життя. Коли я пишу, я намагаюся розмовляти з єдиною людиною, яку я по-справжньому знаю – це я сам. Кожна книга для мене – це процес самопізнання. З кожною наступною я пізнаю себе дедалі краще"[2].

«Рукопис, знайдений в Аккрі»[ред.]

  • У циклі природи не існують ані перемога, ані поразка: існує рух.
  • Ніщо в цьому світі не є непотрібним із погляду Бога. Усе має причину для існування.
  • Не намагайся бути корисним. Намагайся бути самим собою; цього досить і в цьому вся суть.
  • Життя ніколи не буває не корисним. Кожна душа, яка спустилася на землю, мала причину з'явитися тут.
  • Мріяти — не означає наражати себе на ризик. Небезпека виникає тоді, коли ти намагаєшся перетворити мрії на дійсність.
  • Шрами говорять гучніше, аніж лезо меча, яке їх спричинило.
  • Не біймося того, що відбудеться завтра, бо вчора ми мали того, хто подбав про нас. І ця сама Присутність і далі перебуватиме з нами поруч. Ця Присутність убереже нас від страждання. Або дасть нам силу гідно його зустріти.
  • Замість прийняти себе такими, як ми є, ми намагаємося наслідувати те, що бачимо навколо себе.
  • Те, що нам здається недосконалим, є саме тим, що дивує і приваблює.
  • Якщо ми потребуємо вогню, то треба зробити так, щоб усі промені сонця сходилися в одній точці.
  • Тільки той, хто прийме зі смиренням і мужністю незбагненний план Бога, знає, що він іде правильною дорогою.
  • Щоб вислухати слова Любові, треба дозволити їй наблизитися до нас. Та коли вона буде зовсім поруч, то біймося того, що вона захоче нам сказати.
  • Ніхто не може повернутися назад, але всі можуть іти вперед.
  • Самотність — брехня, адже мені товаришує Всесвіт.
  • Дозволити іншому зробити нас щасливими означає зробити щасливим і його.
  • Шукайте тих, хто думає інакше й кого ви ніколи не переконаєте в тому, що маєте слушність.
  • Не намагайтеся здобути Любов за будь-яку ціну, бо Любов не має ціни.
  • Ані життя, ані смерть не мають кінця. Вони лише етапи вічності.
  • Вишуканість — якість не зовнішня, це частина душі, видима для інших.
  • Найпростіші речі життя бувають надзвичайними. Дозвольте їм виявити себе.
  • Я виконав свій Обов'язок і відкрив, що Життя — Радість.
  • Поет помре з голоду, якщо не існуватиме пастух. Пастух помре від смутку, якщо не матиме можливості співати вірші поета.
  • Навіть якщо все це не відбудеться тоді, коли ви чекаєте, рано чи пізно вам пощастить побачити плоди того, чим ви щедро ділилися.
  • Люди, які прагнуть лише успіху, майже ніколи не домагаються його, бо він є не метою в собі, а наслідком.
  • Шануйте час між сівбою і збиранням врожаю. А потім чекайте чуда перетворення.
  • То що ж таке успіх? Це можливість щовечора лягати спати з миром у душі.
  • Мудрість слід шукати не у відповідях, які ми одержуємо, а в містерії запитань, які збагачують наше життя.
  • Чудеса — це не ті події, які відбуваються всупереч законам природи; ми так думаємо тому, що насправді не знаємо законів природи.
  • Зазвичай тривога опускає завісу перед очима тіла, й у людини залишається можливість бачити тільки очима душі.
  • Надмір обережності руйнує душу й серце, бо життя — це акт мужності.
  • Велика мудрість життя полягає в розумінні, що ми можемо панувати над тими речами, які прагнуть нас поневолити.
  • Нашою душею керують чотири невидимі сили: любов, смерть, влада й час.
  • Найбільший дар, який ми одержали від Бога, — це влада над нашими рішеннями.
  • Те, що розбилося, ніколи не буде таким, яким воно було.
  • Усі ми загрузли в пісках часу й не маємо над цим ніякого контролю.
  • Найбільш грізна зброя — це слово, яке руйнує життя, не залишаючи слідів крові, і її рани ніколи не зарубцьовуються.

Про Пауло Коельйо[ред.]

  • У наш час, можливо, росте значення окремих письменників поза інституцією. Як і на Заході, де є особистості набагато цінніші за своїм соціальним значенням від того, що вони пишуть. Скажімо, Пауло Коельо, котрий, на мою думку, пише банальні речі, але робить заяви на світовому рівні, наприклад, з приводу війни в Іраці, політики Америки тощо.
     — Андрій Курков, 2003[3]
  • [Коельо] це масова література для глядачів мильних опер. Вони знайшли літературу, що дозволяє вважати себе розумнішими, ніж є насправді. І відкривають великі істини, які для інтелектуалів нічого не значать.
     — Андрій Курков, 2003[3]
  • "Йому вдається дуже просто написати про складні, фактично філософські речі, яким можна присвятити величезні трактати, зрозумілі тільки для мислителів і науковців. А Пауло Коельо має талант дуже просто, простими фразами розказати те, про що можемо потім задуматися, у чому можемо знайти багато прихованих рівнів. Тобто кожне його речення, як верхівка айсберга, а глибше є приховані речі. Звичайно, можна казати, що це надто примітивно, банально, а можна спробувати пошукати в тому якусь підводну частину з глибокими думками. Хоча, знову ж таки, закидають, що в його творчості мало оригінальності, що всі ці ідеї вже було написано, але Коельо їх інтерпретує по-своєму і так подає, що людям, власне тим масам, вони стають доступними. Це не є примітивна література, навіть якщо вона масова, і це найголовніше"[4].

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 74.