Пилип Орлик

Матеріал з Вікіцитат
Пилип Орлик
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Пилип Степанович Орлик (1672–1742) — гетьман України (у вигнанні) у 1710–1742 роках.

Цитати[ред.]

З поеми «Алцід російський», 1695 р.[ред.]

  •  

Хіть, що нестримна, летить через пломінь[1].

  •  

Громить того належить, хто є гордодумний[1].

  •  

Не віруй фортуні,
Яка і в щасті сліпі очі має,
Нещастя ж точить[1].

  •  

Всяк знає, де блисне
Сталь, буде там, звісно,
Безсмертя, також слава у спільному лоні[1].

  •  

Хто себе скував святим зобов'язанням,
Той не боїться добродійного подання.
Бо хто слугує, той і торжествує[2].

  •  

Марсові робота — всьому світу скорбота[2].

  •  

Бог-бо не уникає того прихистку, де любов накладає пута, а шляхетність згруповує[2].

З поеми «Гіппомен сармацький», 1698 р.[ред.]

  •  

Мовкнуть музики, де вбивчо брика гнів у розгоні[2].

  •  

Булат як гримне, з коріння вирве мирт зелений,
Гімнів не більша, де меч є лише кров’ю багренний[2].

  •  

Не на оздоби злотні чи лідійські[3] рудокопні Купують славу — на відкриті рани[2].

  •  

Бажаєш дістать похвалу, йди туди, де хвилі валом
Гострим тризубом Нептун сильно рушить[2].

  •  

Орел же, котрий у скелях сховок має,
Облов здаля свій побачить
І польоту час означить —
Гонить стрімливо і жертву хапає[2].

  •  

Кріпиш легко — кохання змішаєш[2].

З Угоди І Конституції (1710 р.)[ред.]

  •  

Бог вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконства смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі[4].

  •  

Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів[4].

  •  

Всілякі утяження і здирства вірним людям походять від владолюбних накупнів, які, прагнучи неситою пожадливістю для свого пожитку військових і посполитих урядів, зваблюють гетьманське серце корупціями[4].

З «Маніфесту», 1712 р.[ред.]

  •  

Володарі, що дорожать своїм добрим ім’ям та славою більше, ніж інші люди, виставлені на суд загалу[4].

  •  

Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано[4].

З «Виводу прав України», 1-ша чв. XVIII ст.[ред.]

  •  

Які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України[4].

  •  

Народ завжди має протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на те слушний час[5].

З листів[ред.]

  •  

Великоросійське жорстоке і в цілому світі небувале право — через нього часто багато невинних гинуть[5]. — З «Листа до Стефана Яворського», 20-ті рр. XVIII ст.

  •  

Потреба любови все терпить, особливо, коли допомагає втішити когось при великих клопотах[5]. — З «Листа до Папи Римського», 1727 р.

З «Листа до Війська запорозького», 23 квітня 1734 р.[ред.]

  •  

Москва, бачачи звідусюди війну важку й небезпечну, потурає, лестить вам, золоті гори обіцяє, жалуванням грошовим утішає і на всілякі вольності згоджується, але що трапиться з вами по закінченні і до якого нещастя та згуби ви тоді дійдете[5]?

  •  

Зметикуйте, до яких ідете ви, чи вже дійшли, приятелів[5]!

  •  

Якщо знайдете в чомусь неправду, викрийте мене[5]!

  •  

Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії, родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське? Чи поліпшилися від того права та вольності, Москвою порушені й відібрані[5]?

  •  

Та присяга, якщо ви її склали, не чинна і перед Богом не грішна, бо, присягнувши попередньо одностайно на звільнення Вітчизни, тепер ви присягли лукаво, а чи можна присягати на погибель Вітчизни[6]?

  •  

Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами із Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу занапастить, і Вітчизну в безодню кине, вольностей позбавить[6].

  •  

Через вашу несталість ми втратили цей момент для звільнення нашої любої Батьківщини і ніколи вже такого не побачимо
і до кінця днів не дочекаємося[6].

Про Пилипа Орлика[ред.]

  •  

Він міг бути канцлером великої імперії, не те що генеральним писарем у козаків. Що мене вражає, це його великий інтелект та освіта[7].

  — Альфред Енсен
  •  

Навіть у найближчих до нас країнах, де працював я послом на­шої держави, ніхто не знає, що Пилип Орлик створив першу в Єв­ропі демократичну конституцію, затверджену козацькою радою 5 квітня 1710 року в Бендерах. Засади громадянських прав, що лягли в основу цієї конституції, випередили на чотири десятиліття фран­цузьких енциклопедистів та на вісім десятиліть укладачів польської антифеодальної хартії з 1794 р[7].
«Енергія культури» (лекція) (2004)

  Дмитро Павличко
  •  

З вини нашої теперішньої псевдодержавницької ідеології Пилип Орлик по справедливості не оцінений в Україні. Йому не поставлено пам’ятника, його твори належним чи­ном не вивчено і не видано. Як і Мазепа, він перебуває в зоні замов­чування, зумисної неуваги, бо все своє життя присвятив боротьбі за визволення України з-під російської кормиги[7].
«Енергія культури» (лекція) (2004)

  — Дмитро Павличко

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]